PR в Україні: ніхто нічого не пояснює, всі намагаються тихо «повирішувати»

Поки більшість українських політиків і бізнесменів не зрозуміють, що правильна комунікація вирішує ті ж завдання, що і профілактика захворювань – будуть виникати нові кризи, пише Марина Голуб на “Хвиля”.

З PR і комунікаціями в Україні майже як зі здоров’ям: про них згадують лише тоді, коли стає зовсім погано. Зі звичками аргументовано роз’яснювати свої дії і плани (як і з культурою здорового способу життя) в нашій країні поки що не склалося. І до піарників ставляться, як до хірургів, що закономірно. До тих і інших потрапляють, коли стан критичний, їм доводиться платити багато. І не завжди вони можуть врятувати. Іноді «пацієнт» в настільки занедбаному стані, що рятувати вже пізно.
Зараз, коли чую питання, чому влада так швидко втратила кредит довіри (як всередині країни, так і поза нею), я наводжу приклад з корпоративного світу. Одного разу в наше Агентство звернулася за допомогою юридична компанія: їх бізнес опинився під загрозою незаконного захоплення, і юристи попросили нас винести цей конфлікт в публічну площину, оскільки переживали, що суд буде куплений і прийме рішення не на їхню користь. Ми запропонували їм комунікаційні інструменти, щоб зробити публічним цей суд і всі дії сторін. Але власник того бізнесу, який почали «віджимати», в останній момент передумав діяти відкрито. Сказав: не треба нам ніякої публічності, ми самі по-тихому домовимося і «повирішуємо». Як вони «вирішили» – віддали 30% бізнесу і раділи, що легко відбулися.
Але ті, хто «віджав» 30% їх бізнесу, на цьому не заспокоїлися, і незабаром кажуть: знаєте, ми передумали, віддавайте нам вже 50% бізнесу. І ця юридична компанія знову до нас приходить і просить допомогти, раз «по-тихому вирішити» не вийшло. Ми, враховуючи вже нову ситуацію, пропонуємо нові комунікаційні дії. Але бізнесмени знову все зупиняють: мовляв, краще ми спробуємо домовитися, тому що все одно суди куплені. Починаємо з’ясовувати: а з ким же ви намагаєтеся домовитися? Як виявилося – з судами. Ми їм пояснюємо: панове, ви витрачаєте час і гроші даремно, у вас просто йде аукціон, і в даному випадку сили нерівні. А у відкритій позиції, навіть якщо ви програєте суд, ви збережете обличчя, вам буде простіше аргументувати свою правоту і оскаржувати це рішення, вас почують, громадськість буде на вашому боці і т.п.
Але цих аргументів юристи не чують; вони все ще вірять, що зможуть все «повирішувати». Як ми і припускали, нічого вони не «вирішили» – тому що торг ішов не на їхню користь. І коли у них залишалося лише 20% бізнесу, вони знову прийшли до нас. Уже налаштовані рішуче, готові на публічний конфлікт з опонентами, вже бажають розповісти правду і т.п. А ми просто дивимося на все це і говоримо: а яку ж таку «правду» ви готові зараз розповісти, якщо вже є кілька рішень судів, які підтверджують правомочність дій рейдерів?
З урахуванням усіх обставин, ми знову пропонуємо юристам комунікаційний план, вже третій. Який, природно, коштує дорожче. Відповідь вразила оригінальністю: так у нас вже грошей немає, ми ж все витратили на суди, чи можете ви нам допомогти і зробити це все якомога дешевше? Я в таких випадках завжди ставлю запитання: «Панове, навіщо ви витрачаєте мільйони на те, що не приносить результату? На що ви сподівалися? Вам на самому початку пропонували інше рішення, яке б не допустило такої ситуації. Жоден шантажист не хоче бути публічним. Щойно ситуація стає відомою широкому загалу, будь-який шантажист легше і швидше йде на контакт».
Проте, метод «ми повирішуємо» – досі найпопулярніший підхід до досягнення цілей у бізнесменів і політиків України. Причому на будь-якому рівні, починаючи з влаштування дитини в дитячий садок і закінчуючи державними справами.
Ніхто нічого не пояснює, професійної дискусії не ведеться. По суті, вона не потрібна – якщо все залежить від того, скільки у тебе є в кишені, і скільки «добровольців» у тебе за спиною, і хто з них голосніше буде кричати «зрада», «ганьба» і «злочинна влада». Але в підсумку – довіри до влади немає, правового поля немає, і вся країна весь час щось «вирішує». А вузьке коло професіоналів просто дивляться на цей цирк і розуміють, що на цьому «дикому полі» їм робити нічого. Вони чужі на цьому святі життя, причому у всіх галузях.
Поки більшість українських політиків і бізнесменів не зрозуміють, що правильна комунікація вирішує ті ж завдання, що і профілактика захворювань, будуть виникати все нові кризи. І в країні будуть затребувані тільки дві компетенції – здатність «повирішувати», або вміння пообіцяти екстрено врятувати і щось «відрізати».