fbpx
всі новини

Освіта – основа національної безпеки суспільства

Ми маємо суспільство, в якому більшість не хоче економічних свобод, не хоче мати можливість заробляти, а бажає отримувати блага від когось іншого. Як це змінити – пише Марина Голуб на Liga.net

Чому Україна виявилася країною з найнижчою фінансовою грамотністю? Дозволю собі не погодитися з оцінкою авторів дослідження USAID, що на це впливає «нестійкий економічний ріст, два фінансових кризи за останні п’ятнадцять років, інфляція і девальвація національної валюти». Явища, які перерахував Роберт Дрейк, автор звіту за результатами дослідження – це наслідки. А причина – в незнанні громадянами основ і законів, за якими працює держава і функціонує економіка.
В Україні почали з’являтися проекти, курси, які допомагають розібратися, як влаштована економіка. Але змінити парадигму мислення в суспільстві вони не можуть, за однієї простої причини – цю роботу потрібно починати не з дорослої аудиторії. За всю історію людства нічого не змінилося: тільки 2-3% дорослих людей продовжують вчитися все життя, прагнуть розширити межі свого мислення, самостійно шукають інформацію. Основна ж маса людей не бачить в цьому потреби. Якою б не була істина – важливо тільки те, ЯК ти її бачиш і розумієш. Стикаючись з величезною кількістю інформації, люди обробляють її на рівні свого мислення і тих знань і уявлень про світ, які закладалися ще в дитячі роки. «Бідність – не вада», «Гроші – це зло», «Багатий – значить, злодій», «Чесні не бувають багатими» – це ще та радянська ментальність, якорі – в сімейних установках, в шкільній програмі. Також в інформації з телевізора – тому що телевізор «роблять» ті ж самі люди.
Люди зберігають заощадження “під матрацом», і не дивно що вибирають політиків, в чиїх електронних деклараціях – кілограми і «погонні метри» готівки. Запитайте українців, які вони знають фінансові інструменти. Вам скажуть, що це депозит, ще варіант – вкластися в нерухомість (краще за кордоном). І більше ви не почуєте нічого. І це незнання не тільки у звичайних громадян, а також і у журналістів. Ще в 2002 році глава правління «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін в одному зі своїх інтерв’ю розповідав, що депозит не може бути інструментом заробляння грошей. Він показував структури європейських, американських банків, наводив приклади – що для того, щоб тримати там гроші, ви повинні ще й заплатити. Ніхто не буде вам платити за те, що ваші гроші лежать там мертвим вантажем. Але його ніхто не зрозумів.
На початку 2000-х в Україні з’явилася така фінансова послуга, як управління активами. Одна з перших таких компаній стала нашим клієнтом. У всьому світі це був вже зрозумілий і відомий бізнес. В Україні в той час ще був досить пристойний пул економічних журналістів. Але коли ми почали просувати цю послугу на ринок, ми зіткнулися з тим, що тільки двоє економічних журналістів реально зрозуміли те, про що ми говоримо. Всі інші нам сказали: «Все зрозуміло, це МММ». І нам довелося створити клуб журналістів, де ми розповідали, що таке КУА, чим займається, і як це працює. Компанії довелося заплатити за окрему рубрику в виданні, де раз на тиждень роз’яснювали. І приблизно за півроку ця робота принесла результати. Навіть коли почалася криза 2008 року, люди продовжували вкладати в цю компанію, і це було дня нас свого роду перемогою.
Ми хотіли зробити освітній проект на телебаченні. Це був 2006 рік, Валерія Гонтарева тоді ще не була «ворогом всього людства», як писали потім журналісти. У ті роки ті ж самі журналісти називали її світочем фінансового і банківського сектора і говорили, що немає більш сміливої і професійної жінки в цій сфері. Компанія, якою вона керувала, була нашим клієнтом. І Гонтарева, розуміючи всю глибину фінансової неграмотності, запропонувала профінансувати телевізійний освітній проект для старшокласників. Я особисто обійшла всі великі канали в Україні, як то кажуть, «з грошима в кулачці», з пропозицією – давайте зробимо захоплюючу, розвиваючу програму з фінансової грамотності. Ми хотіли зробити пілотні програми і подивитися: що піде, що змінити, яке залучення. Але всі канали практично в один голос тоді мені відмовили: неформат!
Пройшли роки. Ми маємо суспільство, в якому більшість не хоче економічних свобод, не хоче мати можливість заробляти, а бажає отримувати блага від когось іншого – держави, роботодавця і тп.
Як показує дослідження USAID, найнижчий рівень фінансової грамотності – у віковій групі 18-24 років. Одного разу я була присутня на співбесіді в компанії, яка брала на роботу фахівців з комунікацій. Молодий, енергійний власник компанії запитав у претендентки, скільки б вона хотіла заробляти? Дівчина назвала дуже маленьку суму. Її відповідь здивувала бізнесмена, він почав розпитувати – а чому саме стільки? Дівчина пояснила, що їй потрібно оплачувати комуналку, ще якісь витрати. Вона не отримала ця роботу. «Як вона зможе працювати в маркетингу, якщо вона навіть свій бюджет не може сформулювати? Вона не підрахувала свої витрати на їжу, одяг, догляд за собою. В результаті у неї дебет з кредитом не зійдеться. І вона перша ж потім звинуватить власника, який їй мало платить», – пояснив своє рішення бізнесмен.
Зміни в суспільстві можливі, тільки коли ми почнемо глобальну реформу освіти. Коли ми базові основи побудови держави і економіки почнемо давати не в інституті, а як мінімум з початкової школи, а ще краще – з дитячого садка, з 5-6 років, як це робиться в інших країнах. Саме дитині, чий розум ще не засмічений міфами і стереотипами минулого, необхідно закласти основу знань побудови і функціонування суспільства. У школі – давати знання про моделі економіки, пропонувати моделювати країну, економіку, як це відбувається в американській школі. Таким чином людина підготовлена до отримання складної інформації, вміння її переробляти, сприймати, оцінювати по суті.
Сьогодні велика частина людей не може сформувати сімейний бюджет. Особливо схильні до ризику діти з дитячих будинків. На одному такому проекті ми бачили, що вони абсолютно не вміють поводитися з грошима, не можуть сформувати свої доходи і витрати, не кажучи вже про більш складні речі.
Людина, яка знає, як функціонує держава, працює економіка, вміє заробляти і ефективно розпоряджатися своїм доходом – має знання і важелі для влаштування свого життя, свого захисту. А той, хто не знає, буде звинувачувати країну, президента, роботодавця, сусіда, тільки не себе. Але за наслідки своїх рішень буде нести відповідальність саме він, і боляче буде саме йому. Тому освіта – це основа розвитку суспільства і основа національної безпеки держави.