fbpx
всі новини

Коли забудовники перестануть витрачатися на тітушок?

Сьогодні більшість забудовників через невміння комунікувати піддаються великому ризику – не втілити задумані проекти у життя. Про інструменти комунікації будівельні компанії згадують тільки після усвідомлення реальної для них загрози. Як цього уникнути – пише Марина Голуб на Property Times.

За останні півроку всі звернення забудовників до нас за допомогою – це антикризові комунікації. Компанії і об’єкти різні, але сценарії схожі: тільки після реальної загрози все втратити вони згадують, що є ще і такий інструмент, як комунікації.
Ставлення до комунікацій лакмусовим папірцем, показує рівень бізнес-процесів цієї галузі, який все ще не вийшов з 90-х років минулого століття. Детально розбираючи кейси, ми бачимо, чим обумовлена непублічність: компанія отримала землю «напівлегальним» шляхом, якось її узаконила, вирішувала всі питання по-тихому, «договорняками». І тільки коли «договорняки» перестали приносити результат, коли розгорівся конфлікт, і в нього залучилися активісти, громадськість і ЗМІ – саме в цих випадках найчастіше виникає антикризовий піар.
Будь-які форми війни з активістами та протестами громадськості – затратна справа. Компанії вимушено економлять на якості, на матеріалах, на дотриманні норм. Це виливається в наступну проблему: ріелтори вже відкритим текстом говорять – не купуйте житло у новобудовах, там жахлива якість.
Шановні, а чому б не починати комунікації до кризи? Найяскравішим прикладом тут є головний забудовник світу Дональд Трамп, до свого президентства. Прочитайте його книги і ви можете повчитися, як ще нічого не побудувавши, Трамп будував свою репутацію. Але вигравав він завдяки тому, що міг створювати унікальні проекти, які ніхто не міг повторити, та не боявся скандалу. Мер не виділив йому землю, не дали дозволу на будівництво – він виводив цю ситуацію в публічну площину. І якщо все складалося не так – Трамп вносив зміни в проект таким чином, що люди, спочатку налаштовані негативно, почали хотіти, щоб він побудував цей об’єкт. А ще він славився тим, що закінчував все в термін і не збільшував кошторис, і люди чітко розуміли: якщо він пообіцяв – зробить. Хоча описані кейси – приклади ще з минулого тисячоліття, українські забудовники поводяться так, ніби вони перші в світі зіштовхнулись з схожими проблемами.

Що би я порадила компаніям?
Починайте комунікувати! І не тоді, коли конфлікт вже в розпалі, а ще тоді, коли приводу для конфлікту немає, і ще жодної копійки в будівництво не вкладено. Це елементарно економить час, сили і гроші. На момент первинної комунікації можна виявити гострі питання, злагодити напругу або знайти рішення.

Комунікуйте смислами, а не картинками. Гарна картинка майбутнього об’єкту – це ні про що. Задавайтесь питанням, як ця картинка впишеться у ландшафт, не з точки зору архітектури, а з точки зору соціуму. У жителя сусіднього будинку немає жодної причини радіти, що у вас на 35 поверсі буде якийсь неймовірний парк. Проте мільйон причин проклинати будівництво: тому що сваї будуть довбати під його будинком, тому що парковка не передбачена і всі нові жителі паркують автомобілі вздовж дороги, що тиха вуличка перетвориться на цілодобовий жах і т.д.
Я абсолютно впевнена, що навіть у проблемній ситуації в Протасовому Яру існує екологічне рішення, яке могло б влаштувати усі сторони. Але чи думав забудовник в цьому напрямку? Не впевнена! Скільки разів він зустрічався з місцевими жителями і запитував – а чого хочете ви, чому б раділи ви?

Працюйте з запереченнями. Будь-яка людина, яка бачить конфлікт і не бачить реакції власника, робить висновок: «Раз хочуть тихо вирішити – значить там не все чисто». Чи буде людина мовчати, якщо грабіжники вриваються до її власного будинку? Тут та ж сама ситуація. Але якщо ви не боретеся за свої права і свою власність, значить – у вас не все законно.

Переведіть ситуацію в правове поле. Компанія, яка вирішує конфлікт поза рамками закону – сама порушує законодавство і діє на тому ж рівні, що і «активісти», які руйнують паркани та техніку. Конфлікт із серії «стінка на стінку» – це кам’яний вік, і добром це не закінчиться. Не грайте за чужими правилами, переверніть стіл! Якщо у вас є всі документи і законні права на цю ділянку, на будівництво – подавайте в суд за спричинення матеріальної школи на тих, хто блокує будівництво. Скільки у нас людей, які не бояться судового позову? Така позиція знайшла би підтримку інших компаній, які теж піддаються атакам «активістів».
Один з принципів Трампа: якщо ваше діло праве, завжди давайте здачі і не шкодуйте грошей на адвокатів та суди. Якщо ви цього не робите, значить ваше діло не праве.

Запропонуйте інші варіанти. Якщо громадськість жорстко налаштована і вважає, що будівництво порушує екологічні норми – зробіть відкрите звернення КМДА, яка на законних підставах виділила вам цю ділянку: «Ми зустрілися з людьми, і вони бажають, щоб тут залишався занехаяний пустир. Ми не можемо йти проти думки громадськості. Ви підтримуєте людей, і це правильно. Але дайте нам рівноцінну ділянку землі і можливість зробити свою роботу. І будьте ласкаві, компенсувати всі збитки». І нехай міська влада теж включається в цей діалог і думає, чи можна по-іншому вирішити питання. Можливо, проект варто переглянути. Або ж – запропонувати місту неординарне рішення проекту, наприклад, зробити інклюзивний парк, передбачити екосистему території або інше. І цим вписати своє ім1я в історію міста. З таким проектом не стануть боротися, до нього будуть хотіти приєднатися, підтримати. Але для цього потрібно комунікувати.
«Ламати через коліно» місцевих жителів – не прояв сили, а логіка відсталого феодала. Поступитися думці громадськості – не прояв слабості. Поки ви витрачаєте мільйони на гасіння «пожеж», на організацію цілодобової оборони об’єкта, на тітушок, цивілізований світ ті ж самі гроші використовує розумніше: на продуктивний піар, на екологічне рішення, яке буде працювати на репутацію довгі роки.