Мортімер Адлер у праці «Як читати книги» висловив гіпотезу, що якби існував університет, де історію Греції читають Геродот і Фукідід, курс метафізики ведуть Платон і Фома Аквінський, проблеми моралі обговорюють Арістотель і Кант, курс математики веде Декарт, фізики – Галілей та Ейнштейн, хімії – Бойль та Пастер, історії науки – Пуанкаре, а мистецтва – Леонардо да Вінчі, у такому університеті хотіли б навчатися всі без винятку.
Я впевнена, що, найімовірніше, навпаки – там був би жахливий недобір!
Вчитися завжди важко, а ще важче – в Учителя, який змушує думати. Тому з ВНЗ зникають предмети «важкі» для засвоєння, зникають і Вчителі, які мають такі знання, і майже не залишилося навчальних закладів, де вчать думати, шукати, вивчати. Саме тому ми отримуємо молодих фахівців з «якимись знаннями», але без навичок, або ж ще гірший варіант – з «якимись знаннями» і впевненістю у власній винятковості.
Ще в 1999 році Комісія з освіти у сфері PR у США
констатувала, що галузь чекає криза, яка пов’язана з нездатністю класичної університетської освіти задовольнити зростаючий попит на професіоналів у сфері комунікацій. Комісія зазначила: якщо освіта у сфері юриспруденції та медицини має довгострокові працюючі методи, що дають можливість задовольнити попит на своїх професіоналів, то для сфери public relations університет перестає бути головним «вхідним порталом» у професію.
Як практик і роботодавець, я поділяю підхід, що в освіті у сфері PR необхідно впровадити ті самі методи, що й у медичних спеціальностях, де передбачені й вища освіта, і подальша професійна підготовка – ординатура. Відповідно допуск до професії відбувається не за фактом отримання диплома університету, а після проходження ординатури та складання кваліфікаційного іспиту.
Як і де навчитися Public Relations?
Піарник – це професія, яку потрібно освоювати послідовно та цілеспрямовано все життя. Як влучно зазначив Марк Менсон у книжці «Тонке мистецтво пофігізму»: правильне питання, яке необхідно собі поставити, не «Про що я мрію і що люблю робити?», а «Що я готовий терпіти заради мрії та мети?».
Основа будь-якого успіху – не мрія, а дія. Помилковий шлях – чекати на позитивні емоції. Неминучими будуть провали, страждання та біль, які спонукатимуть до дій. Але саме дія дасть енергію, емоцію, результат.
Дослідження професора Єльського університету Еммі Вржеснєвскі виявило, що найщасливіші люди, які палко люблять свою роботу – не ті, що знайшли «роботу мрії», а ті, що пропрацювали на своїй роботі досить довго, щоб навчитися робити її добре. Це підтверджують слова практиків public relations. Тарунджит Ротанг, керуючий партнер Nucleus PR (Індія), розпочинала свій шлях у професії 20 років тому із завищених очікувань від «роботи мрії», а зараз заснувала PRPOI – громадський рух щодо підвищення кваліфікації в індустрії PR.
«Я влаштувалася на свою першу роботу в PR, представляючи себе на вечірках, із блискучою нагородою на знак визнання моїх геніальних досягнень. На той момент я не усвідомлювала, що робочий світ – це не кіно, і що це не звичайна робота з 9 до 5. Потрібна ДУЖЕ важка праця та стійкість. Щоб вижити і, що ще важливіше, досягти успіху в цій галузі, я поділюся порадою, яку отримала від одного з моїх наставників: ви повинні просто поринути в роботу і вчитися на ходу», –
радить Тарунджит Ротанг у статті для Harvard Business Review.
Романтизація професії, яка знайшла втілення в яскравих образах кіноіндустрії, неминуча. Завдання освіти у сфері public relations – вбудувати цей романтизм у реалії життя, щоб не погасити запал, а показати масштаб і можливості в професії та допомогти людині визначити для себе ті перешкоди та виклики, подолання яких даватиме радість, енергію і результат.